КОЗАК - СЛАВА ВОЛЯ І ЧЕСТЬ СЛОБІДСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО Нововодолазький РКТ імені Григорія Донця

Історія українського козацтва

Частина 1



Перші відомості про українських козаків у писемних джерелах датують 1489 роком.

З козаками пов'язана нова звитяжна доба в історії нашої Батьківщини.

На вільних степових землях козаки закладали свої господарства - зимівники. Особливо приваблювали козаків багаті на рибу й дичину, а до того ж родючі землі за Дніпровими порогами. Власне, тому українських козаків називали запорізькими.

 

Життя в степу було сповнене численних небезпек. Захищаючись, козаки будували земляні укріплення та укріплення з січених дерев'яних колод - січі. Попервах невеликі січі існували, напевно, в багатьох місцях, і лише згодом утворилась одна головна Запорізька Січ-фортеця. Ймовірно, першою такою Січчю була та, що її звели 1556 р. на острові Малій Хортиці козаки під проводом українського православного князя Дмитра Вишневецького.

 

Запорізька Січ-фортеця часто змінювала своє розташування. Це й не дивно за умов постійної війни! Проте завжди для своєї твердині козаки обирали укріплені самою природою місця - здебільшого річкові острови, яких було чимало в нижній частині течії Дніпра. Згодом Січ-фортеця перетворилася на невелике місто - столицю козацьких земель. Запорізькою Січчю козаки називали й землі за Дніпровими порогами, де розташовувалися їхні зимівники, а пізніше хутори й містечка.

 

На Січі постійно перебувала козацька залога, більшість же запорожців мешкали в зимівниках, а на Січ приходили за відповідним сигналом. Адже саме з Січі козаки вирушали в похід. Січ була також місцем, де козаки обговорювали найважливіші питання свого життя. Такі зібрання називали радами (від слова радитися, обговорювати). Козацькій раді належала вся влада. Право голосу на ній мав кожен запорожець. Такий спосіб улаштування життя громади називають республікою. Ось чому Запорізьку Січ вчені визначають як козацьку республіку. Козацька рада виносила ухвали про війну та мир, військові походи, приймала чужоземних посланців або відправляла козаків до інших держав, карала винних тощо. Зазвичай рада збиралася кілька разів на рік: у перший день нового року, у день Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня за теперішнім літочисленням), на другий-третій день після Великодня. Але могли збиратися й надзвичайні ради.

 

На раді козаки обирали собі керманичів - козацьку старшину - кошового отамана (або гетьмана), суддю, писаря, осавула, обозного. Козацькими старшинами ставали найзаслуженіші, найгідніші козаки, які показали себе в битвах чи походах. Обрані на посаду, вони отримували відзнаки, що символізували їхню владу. Такі символи-відзнаки козацької влади називали клейнодами. До них належали корогва, бунчук, булава та печатка з гербом, згодом за клейноди мали також перначі, литаври, палиці тощо. Булава була символом гетьманської влади. Коли запорожці обирали гетьмана, то вручали йому булаву; якщо його скидали, то відбирали й булаву. Символом влади судді була військова печатка, символом влади військового писаря - срібний каламар (чорнильниця), символом влади довбиша - литаври. Тільки один клейнод, головна корогва Січі - прапор, уважався символом усього козацького війська, а тому не належав комусь одному із старшини на час його обрання. Клейноди були святинею Січі, втрату їх вважали великою ганьбою.



Создан 05 фев 2014